Любов — як промінь в темряві нічній,
Веде вона крізь хаос і тривогу.
Її обійми — ніжні, чарівні —
Дарують серцю вічну перемогу.
Вона — як подих ранку у весні,
Як тиша, що дарує нам розмову.
Вона — як іскри істини в мені,
Що відкривають сенс життя — відвіку й знову.
Та навіть біль стає зерном для нас,
В нім визріває нездоланна сила.
Любов тримає й зупиняє час,
Даруючи душі, безсмертні крила.
Так довго, як живе людське буття,
Нам світить, чиста світлість. Від Творця!..