Дехто з теоретиків ШІ вважає, що ШІ нам допоможе вилікувати самотність, знайти стосунки емпатії і співпереживання. Це ілюзія. Що більше в наше життя вплітається штучний інтелект, то більше людське мігрує в сфери, які для ШІ недоступні.
Переживання, тіло, емоція, сенсорика, смак, запах.
І то більше наше тіло перестає бути бунтарем проти християнства та метафізики, бунтарем проти розуму — а навпаки: стає якоюсь новою стежкою в людський та надлюдський розум, у метафізику. Виявляється, тіло — не антирозум, а глибинний розум. Людству легше винайти штучний інтелект, ніж штучне тіло. Бо тіла наші — справді всесвіти. Мікросвіти. Надзвичайно складні і дивовижні.
Емпатія можлива там, де є патія
Дехто з теоретиків ШІ вважає, що ШІ нам допоможе вилікувати самотність, знайти стосунки емпатії і співпереживання. Це ілюзія. Емпатія можлива там, де є патія, passion, страждання і пристрасть, а вони можливі тільки там, де є скінченність, страх втратити своє життя і життя близьких, страх загубити своє місце у світі. Де є крихка особистість, якою, зрештою, і є людина. ШІ даватиме багато фейкової емпатії, симуляції співпереживання — і що більше його буде, то більше люди прагнутимуть співпереживання справжнього.
Бо фейкове переживання і співпереживання — більша проблема, ніж фейкові новини.
У мистецтві ми все більше шукаємо не універсального порядку чи універсального бунту, а досвіду, в якому ми себе можемо уявити. Досвіду конкретного тіла, конкретного болю і радості, конкретної точки в часі і просторі — всього того, чого ШІ здобуде тільки тоді, коли він матиме наші тіла — складні, розумні, але крихкі, болючі і смертні.
