Сиджу я, дітки, біля вікна, чай з м’ятою п’ю…

Та й думаю…Раніше ж як було?Землю купив земля є.Корову взяв молоко дає.Гроші під подушку лежать собі тихенько.А тепер шо?..

Гроші в банку банк лопнути може.

Долар то росте, то падає, як коза по горбі.

Крипта ваша сьогодні ти пан, а завтра без штанів.Акції ті як погода в квітні: сонце, град і сльози за одну годину.Дивлюся новини і мені, стара, аж не по собі…

Світ ніби з глузду з’їхав.

Ніхто не знає, куди ті гроші ховати,

бо всюди ризик, всюди хиткість, всюди може.

Та знаєте шо я вам скажу…

Страшно коли сидиш і нічого не робиш.

Бо поки ти боїшся

хтось тихенько сіє,хтось купує,хтось пробує,

а хтось будує собі нове життя.

Світ тепер не для тих, хто ховє а для тих хто думає.Не клади все в одне відро.

Не вір нікому на слово.

І не женися за легкими грошима.

Трошки туди, трошки сюди…

розумом, а не панікою.

Бо гроші то як кури:

якщо за ними бігати з криком розлетяться,

а якщо спокійно зерна насипати самі прийдуть.

Отакі тепер часи, дітки.

Не легкі…

але для розумних дуже врожайні.

баба Клаша 🌿