Держави все активніше дивляться в бік цифрових грошей, бо класичні банківські перекази не завжди швидкі, а міжнародні транзакції часто дорогі. Саме тому з’являються проєкти державних цифрових валют або стейблкоїнів, прив’язаних до національних грошей.
У теорії, такі токени можуть вирішувати одразу кілька завдань:
пришвидшувати платежі між людьми та бізнесом,
зменшувати витрати на перекази,
робити фінансові потоки прозорішими,
давати державі більше інструментів контролю та статистики.
KGST можна розглядати як приклад подібного підходу. Він потенційно може бути зручним для внутрішніх розрахунків або інтеграції у фінтех. Але тут є нюанс: якщо стейблкоїн пов’язаний з державою, він зазвичай має чіткі правила використання, а інколи — і обмеження. Тому головне питання для користувача: не лише “стабільний чи ні”, а “на яких умовах він працює”.
