Мені здається, я почав трохи інакше дивитись на AI після того, як останні кілька днів читав research про recommender systems та behavioral adaptation.
І що дивно — спочатку ця тема взагалі не здалась мені чимось важливим. Ну серйозно, recommendation algorithms обговорюють уже років десять. Я навіть спочатку відкрив ці papers більше “для галочки”.
Але потім мене зачепила одна дуже незручна думка.
Можливо, AI systems уже не просто аналізують людську поведінку.
Можливо, вони поступово починають задавати форму самої поведінки.
І ось тут тема стала для мене значно менш “технічною”, ніж здавалося на початку.
Я натрапив на кілька recent papers, де researchers прямо пишуть, що люди починають адаптувати свою поведінку під logic платформ та ranking algorithms.
І чесно — після цього я почав помічати дуже дивні речі навіть у crypto.
Однакові hooks. Однаковий ритм. Однакова “оптимізована щирість”.
Причому найіронічніше, що іноді це вже навіть не виглядає як свідома маніпуляція. Наче люди поступово самі починають відчувати, який контент “повинен” працювати.
Я взагалі не знаю, чому мене так зачепила саме ця частина теми. Можливо, просто останнім часом AI-контенту стало настільки багато, що я вже почав бачити patterns навіть там, де їх немає.
Але чим довше я сидів у всіх цих papers, тим дивніше виглядала сама логіка сучасного інтернету.
Бо виходить дуже незручний feedback loop.
AI systems: аналізують поведінку людей.
Потім люди: адаптують поведінку під systems.
І новий контент уже створюється всередині цієї адаптованої поведінки.
Тобто internet ніби поступово вчить людей: як виглядати “читабельними” для машин.
І ось тут у мене вперше з’явилось дуже дивне відчуття.
Що якщо частина “AI-native internet” — це вже навіть не про сам AI.
А про людей, які поступово починають поводитися так, як комфортно recommendation systems.
Ще дивніше стало після одного paper про algorithmic performativity. Там researchers описують, як люди поступово: оптимізують подачу, перформлять емоції, адаптують стиль комунікації, щоб краще взаємодіяти з algorithmic environments.
І от це мене вже реально трохи вибило.
Бо якщо чесно — останнім часом я все частіше ловлю себе на дивній думці: частина контенту в crypto ніби вже створюється не для людей.
А для ranking logic.
І найнеприємніше тут навіть не самі алгоритми.
А те, наскільки швидко людина взагалі здатна адаптувати себе під environment, якщо від цього починає залежати visibility.
Особливо в середовищі, де recommendation systems поступово стають важливішими за самих людей, які цей контент читають.
Саме тому OpenLedger останнім часом здається мені цікавим не через “AI narrative”.
А через саму ідею human-origin value та attribution economy.
Бо якщо internet справді рухається в сторону recursive loops між: людьми, контентом, алгоритмами, AI systems,
тоді цінність справжнього людського contribution може виявитись значно важливішою, ніж здається зараз.
Хоча чесно — після всіх цих papers я вже навіть не впевнений, наскільки “природною” сьогодні взагалі залишається людська поведінка всередині цифрових платформ.
