Код незламності та відродження
«Ми теж вистоїмо, та відродимось, сильніші...»

​Під кригою — не тиша, а тремтіння,
Неначе пульс землі в глибокій млі.
Ще сніг лежить, та в ньому — вже проміння,
І соки б’ють у спраглому корінні.

​Ще, не розквіт — та вже нема терпіння,
І вітру спів — не спокій, а порив!..
Весна не просить — рве своє мовчання,
І кожен пагін — крик, що вже оживив!

​У цій несталості — жива надія,
У кожній краплі — рух, що не спинить.
То навіть тінь вже світлом володіє…

​Ми — не застиглі, ми — в дорозі вічній.
Бо все, що спало, — тільки лиш відлуння.
А справжнє — те, що рветься у майбутнє.

"Це мій інжирчик - той самий, що прокинувся і вже не хоче спати"...
$BNB $BTC